Осені дощ все змиває погане,
В тиші німій засинають сади.
Іх пригортатимуть білі тумани,
Будуть ховати осінні сліди.
Листя пожовкле у килим вплелося,
В теплі краї відлетіли птахи.
Ліс залишився німим безголоссям,
Вітер деревам гойдає верхи.
Десь у пожовклому листі, самотньо,
Граються в піжмурки лісу, гриби.
Осінь всміхається, це так природньо,
Кожен із нас завітає сюди...
Втомлені може, та дуже щасливі,
Ліс дарував нам свої чудеса.
І хоч холодні торкатимуть зливи,
Око милує осіння краса.
Диво прогулянка лишить на пам'ять,
Вражень багато й корзину грибів.
І ще нераз нас до себе поманить,
Створена казка осінніх лісів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)