Катана гостра... Ні! Не харакірі,
Лише момент відчути, що живий,
На мить секунду лезами по шкірі,
Прийняти завершальний цей двобій.
І все забути... На небесній лірі
Зіграти ніжно... Тихо обійми
Мене за плечі, вічносте, ефіром...
Так болісно, хоч вовком тут завий,
Та не почують... Чую лиш акорди,
Які на рани падають, мов сіль...
Життя, немов заплутані кросворди, –
Питань багато, відповіді всі
Невірні! Непотрібні... Лиш свобода
Важлива над усе у цім житті.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Володимир Верста