Закружляли,гуси немов білий - білий сніг
Злетіли,у даль поміж золотих крон ясенів.
На прощання,осені залишили край доріг
Мінорну ноту -літа, з казкових снів.
О прощай ,золоте літо -бархатний краю!
До тебе ,повернем навесні здалека.
Коли соловей ,заспіває зеленому гаю
Розпустить ,коси тополя і смерека.
Востаннє ,за ними злетіла лелека
Самотня,одинока без пари у світи.
Їй,у слід вітами помахала смерека
Розвіяла ,сніжні хмари...і чути,"курли".
Я буду,чекати з далеких країв
На своїх віттях твоє гніздечко збережу.
І захищу,небом від грози і вітрів
А ти,пиши листи...як відчуєш журбу.
Затужила,лелека- за рідним краєм
За піснею,в гаю...і калиною в лузі.
Із грудей,душа пташкою додому злітає
Де безкраї поля...рідні , знайомі і друзі.
Закружляли, гуси немов білий- білий сніг
Летять , шукати долю де пальми цвітуть.
Сниться, у снах- Отчий дім і рідний поріг
Не знають ,де свої пташині крила складуть.
М. Чайківчанка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Чайківчанка