Заходить вітер цей сторонній пасажир.
Куйовдить й грається з її волоссям.
І не минаючи ні сукні ні гардин,
І не дверей, що грюкають там і голосся.
Не чути тиші серед незнайомих голосів.
І їй все плутається між її думками.
Душевний всесвіт спорожнілих стін,
Й валізи, що переповнені речами.
На тім столі від зв'язки ключів чверть.
Вона ж забрала лиш свої від серця.
Поряд ключів майже порожній там конверт
І кілька слів на клаптику паперу.
Закрила вікна й світлу смерть.
Через поріг подолана та відстань.
Пилиться той лист, все шкереберть.
Останній мій вагон і кінець міста.
Валіза лиш з речами і вода,
Одна ще переповнена книжками.
І поряд цей попутник бе збілетний пасажир,
Що грається з волоссям і думками.
Ірина Шипа 17.09.2019
#поезіяукраїнською #поетика
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2020
автор: Ірина Шипа