Переглядаючи сторінку ФБ, натрапив на пост https://www.facebook.com/celea1967/videos/3346783568723910/?t=7
Світлина спонукала задуматися на хвильку. Що з того вийшло - судити вам, мої слухачі та дописувачі...
Ти не молися мовою чужою,
Бо на колінах, стоячи, помреш.
Молися солов’їною, святою,
Як пращури; неси наш далі хрест.
Вони, колись, для нас завоювали
Це право жити на своїй землі.
І як же вороги не лютували –
Нічого, кляті, вдіять не змогли.
Зусилля їх об мову розбивались,
Немов ті хвилі о скелі берегів:
Як предкам жити, мовою якою говорити,
Ніхто із зайд, їм диктувати, не посмів.
А ти - помреш рабом, якщо забудеш мову,
Раз і назавжди втратиш родовий зв’язок,
І пращури твої, які тобі здобули волю,
Гуртом, тебе, навічно – проклянуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891578
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: І. Оболонський