Знову осінь, знову осінь на порозі,
Лист кленовий, лист кленовий тихо впав.
Пролили дощі на землю свої сльози,
Вітер з осінню у парі танцював.
А вона така тендітна з ним у танці,
Посміхалася в барвистому вінку.
Вітер й осінь нерозлучені - коханці,
Танцювали під мелодію дзвінку...
Чуєш милий, чуєш милий лине пісня,
Запроси і ти до танцю теж мене.
Нам не пізно у цю пору, ще не пізно,
Танець наш чарівну казку поверне...
Б'ється серце і палає від кохання,
Пригортаєш ти мене, щаслива я.
Хоч душа моя тремтить від хвилювання,
Я твоя, наза́вжди любий, я твоя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891581
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)