Літній день стомився, і година пізня
Зупинила гамір, сміх, пташиний спів.
А в дворі лунала українська пісня –
Невимі́рна цінність, скарб усіх скарбів.
Дорога святиня, гордість українця,
Як одна з реліквій, спадщина дідів.
Напуває душу радістю по вінця
Переспів мелодій ніжних солов’їв.
Спі́ванка з колиски й до життя останку
Громом буревісним, ніжністю струни.
І вплітаєм звуки в блузку-вишиванку.
З піснею й до бою наші йдуть сини.
В радості й печалі, в щасті й хвилюванні,
З піснею – в дорогу і на свій поріг,
З нею – і в розлуці, й вірному коханні.
Це – душа народу, вічний оберіг.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891629
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: Галина Брич