Ішов боєць – спіткнувсь, утримавсь, не упав,
Навколо озирнувсь – і знов пошкутильгав…
Військовий однострій, ціпок в руці отой,
Земляк, знайомий мій… Так, ветеран АТО.
Згадалось: літо, степ, колони БТР,
Вітрів донецьких реп, той сепарський «концерт».
Накрило бліндажі, гучав снарядів шквал…
У долі – на межі… Поранення, провал.
Човном небесним плив у тихий Божий рай,
Та раптом струс і крик: - Медсестро, забирай!
Ти житимеш, браток, - хірург йому сказав…
Війна. Осколок той і долю перетяв…
Покрови свято, день… А голубінь яка!
Церковний подзвін ген відносить вдаль ріка…
Ішов, і кожний крок в нім болем озивавсь:
Донецьк, Новоазовськ, Луганська, Іловайськ…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2020
автор: Світла(Світлана Імашева)