Приблудний кіт, мов темна хмара,
По даху ходить, як примара,
Всю ніч — по колу і навкіс.
Муркоче щось собі під ніс.
Давно прижився на горищі.
Коли в негоду вітер свище,
Кошлатить шерсть, — лякає тінь
Між сонних, зоряних видінь.
Іскряться очі ліхтарями,
В пітьму вдивляються вогнями —
Кіт, мабуть, місяць стереже,
Який у небі, мов драже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2020
автор: Lana P.