вона сказала, що вона – танцюристка. якщо я повірив,
це – моя власна справа, кажіть про мене, що хочете.
вона, без сумніву, чула чутки про тотальний контроль.
потім з барної стійки впав самовар, і вона
прослизнула у мене між пальцями. я не знаю, як це сказати.
в її душі, як і надворі, сипав лапатий сніг.
можливо, ти – танцюристка, а я – король індонезії.
– так я подумав, та змовчав, аби ця казка тривала.
якщо ви така вигадниця, моя крижана сеньйорито,
чом би вам не поділитися зі мною своїми надіями –
тим паче зима – чарівна пора, і ночі такі холодні?
тож, московко, повідай свою історію. нам немає куди поспішати.
я думаю, ти – студентка філології чи медицини.
скажи мені, як тебе звати? не скажеш? я міг би вгадати,
та це було б довго: перебирати всі імена, що люблю.
я був м'яким співрозмовником в її шовковій руці.
вона промовляла загадками, горілка уважно слухала.
я вклонився: дозвольте мені вести мову про чесне кохання,
якщо це – не дуже зухвало, і не є цілком неприйнятним.
я знав, що по цей бік завіси немає за неї ближчої
до рокенролу, до мене, і до притчі про сталь та золото.
юна леді, я вам розповів досить багато про себе,
обіцяю ще більше, та як же стосовно вас?
я готовий вас слухати навіть без голосу й пошепки;
я вже й сам втратив голос. я – типовий англієць, справді?
ви могли мене бачити чи в журналах, чи по телевізорі,
як пепсі-колу в банках. скажіть: вона справді смачна?
вона знов повторила, що вона – балерина, чесно.
вона каже, вона – балерина. я повірив, а ви – не вірте.
я відчував, що мене вже веде танцювати твіст.
раптом, втративши голову, я нахилився до неї,
і вкрав поцілунок. це стало фатальною помилкою.
бо вона скам'яніла, й дивилася, ніби я – джек різник;
а потім вона сама, нахилившися, прошепотіла:
[i]добраніч[/i] мені на вухо. це – все, що вона сказала,
– це, власне й все, бо я засмутився й поплентав спати
said she was a dancer, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Alisson