На тебе, осінь, чимось дуже схожа,
Така ж не посидюча і вертка.
Люблю причепуритись, як вельможа,
А можу танцювати гопака.
Буває так, що, як і ти я плачу,
Ховаю сум свій і гоню думки.
Та, як тебе через вікно побачу,
Біжу, щоб привітатись залюбки.
З тобою добре, так блукати лісом,
Відпочиває в казці цій душа.
Туман частенько робить нам завісу,
А ми йому даємо відкоша.
Обожнюю коли довкола листя,
З тобою підкидаєм догори.
Вдягаємо калинове намисто,
Вся ця краса осінньої пори.
А коли дощ, беремо парасолю,
Під нею не буває тісно нам.
І хоч не завжди схожі наші долі,
Ми йдем на перекір усім вітрам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)