[i]Кохання серця – озеро цілюще,
І береги в нім не завжди пологі,
Але пливу у ньому до знемоги,
Чим глибше, то кохаю тебе дужче…
[/i]
Сором’язливий озера рум’янець
Застиг на горизонті у сторожі.
Купається любов у ласці Божій –
Пливе до мене снів палких обранець.
[i]Під переливами, в магічній гладі,
Танок наш вічний ліг лататтям білим,
Закоханим він дав невтомні крила,
Бо пристрасть, ніжність – часу непідвладні.
[/i]
Водойма почуттями не міліє,
Вона жагою повниться струмками,
Всім теплим, щирим, що живе між нами,
її природи живлять всі стихії.
[i]В ній тонуть бруд, брехня і всяка скверна,
Від щастя по воді – шалені бризки…
Де б ти не був, для мене зовсім близько
Ці кришталеві почуття озерні…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка