Моя душа утомилась без Тебе.
І як насильно занурений в воду хоче дихнути,
І як вмираючий з спраги: хоч би росинку
ковтнути...
Я вірю тільки — цей голос і смерть проб’є! —
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
І як хто люблячий: хоч би побачити, голос
почути...
І як живий ще у пеклі землі: так хочеться
Неба,
Як я знеміг! моя душа утомилась без Тебе!
Я вірю тільки — цей голос і смерть проб’є! —
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Мені цей світ як пісок вже заліз у зуби,
світ крутить грубо...
Моя душа втомилась без Твоєї Любові
Кілок в печінці і цей же кілок у крові
Я вірю тільки — цей голос і смерть проб’є! —
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Ні чай підняти, ні радість у груди взяти;
Коня не догнати і з висвірком не поскакати;
Ще може й плаче, не знає чого, моя мати...
Я вірю лиш — благословіння моє хоч дірочку
в роті і в грудях проб’є! —
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Моя душа втомилась в безжитті — без Тебе.
І тільки серце — поближче до Тебе жиє
Пісок раз-у-раз засипає і серце моє...
Я вірю лиш — благословіння моє хоч дірочку
в роті і в грудях проб’є! —
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Бо світ цей поглинути хоче живим —
в падіння своє...
Не видно бажаючих бути розп’ятим,
Щоб світла з хреста,
чи хоч біля нього узяти.
І тільки як серце подвигну до Тебе — жиє...
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Моя душа схолодає — знемагає без Тебе,
І від здивування вона і від правди німа...
Була любов-правда, засипле світ — і нема...
І тільки як серце приліплю до Тебе — жиє...
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Нехай де хочуть сп’янілі шукають правди —
Її як я визнав хребтом — ніде нема.
Тільки — з Неба, засяє на хрест,
ще біля хреста — й катма...
Скучні земні сліди, пласкі пісні,
пласкі відбитки.
Об’ємні в ангелів
мов трасуючі в небо — золотії злитки.
Ковтання проскурок,
з Духом дух до обителі —
Небесні жителі, небесні жителі,
небесні жителі...
Як дух ковтаєте —й через мене —
Бог дірку проб’є!
Нехай благословиться Ім’я Святеє Твоє...
Несуть дітей на руках
в небесну жи́тницю...
малі діти — небеснії жителі,
небеснії жителі,
небеснії жителі...
Нехай благословиться Ім’я Святеє, Боже, Твоє...
Бог об’ємне дає.
16.10.2005,
23.07.2006, день пам’яті прп. Антонія Печерського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович