[i]Зник промінь сонця світлий
в туманно-сірій тиші,
зв’язали чорні хмари,
накрили світ рядном.[/i]
Замоклий, змерзлий вітер
листок сумний колише,
під перебір гітари
співає в дощ вікно…
[i]І зграями ворони –
кружляють в дні осінні,
накличе, мабуть, зиму
це каркання гучне.[/i]
Горобина червона
із ангельським терпінням,
яскравістю нестиме
у спогади мене.
[i]… Буяло тепле літо,
і пахли медом трави,
Спів соловейка в гаї
на рими спокушав.[/i]
… Здалося… Просто вітер
Одну із хмар проҐавив.
Тож зачепило краєм –
І вимокла душа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка