Сходить сонце, новий день і я живу,
І роки свої голублю, наче жито,
Чи то осінь, чи зима, весна чи літо,
Разом з досвідом біжу на рандеву.
Десь кохаю по дорозі, десь грішу,
Під дощем сліди гріхів з душі змиваю,
До спокути знов квиток собі купляю,
І розхристана на потяг свій спішу.
У задумі перед люстром знов стою,
Кілька сивих волосинок відстригаю,
Та до чого цей протест - сама не знаю,
Бо не змінить сивина вже суть мою.
Кожне "завтра" - мікро-всесвіт майбуття,
Де роки свої голублю, наче жито,
Де горить на вході вивіска: Відкрито,
Раді вам. Ласкаво просимо в Життя.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2020
автор: Sukhovilova