повіваючи, вили вітри; дощі хлюпотіли й хлипали.
всі ці ночі ми грали в дорогоцінні ігри.
недорогий готель в містечку біля моря –
ми замкнулися там на зиму, щоб реготати пошепки.
хвилі, мов цуцики на облитому місяцем морі,
напіврозлючено хапали нас за п'яти;
все це ти знаєш не гірше за мене
і навіть краще: це – не кохання.
ні, не кохання.
рекламні листівки ганяє, мов жовте листя,
вітер по вулиці. на листівках – картинки літа,
обляпаного сонцем, заляпані грязюкою.
ті буржуазно-солодкі дні променадів минули –
чи треба нам вчити строгу, стриману пісню жовтня?
на мисі я бачив дерево, скалічене вітром – так само
гну свою шию, бажаючи бачити, що там у тебе
в думках. чи ти знаєш? ти знаєш це краще за мене:
ні, це – не кохання.
ген на південь шлейфи рудих димів
покладають межу цій реальності. ну, що ж ми тут бачимо?
похмурі потоки темряви з багатоквартирних вікон
течуть, мовби фарш з бетонної м'ясорубки;
ті потоки несуть побутове сміття
та клапті розірваних сторінок життя –
і хвилі, мов цуцики моря,
знов заклопотано хапають нас за п'яти.
я не знаю, що вони хочуть сказати,
та я знаю так само, як ти:
це не було коханням
this is not love, jethro tull
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Alisson