А я люблю, так розмовляти з вітром,
Вдивлятися у сум його очей.
Він голоси свої лишає світу,
Серед осінніх, дощових ночей.
Ще за вікном видніється світанок,
А вітерець вже стукає в вікно.
Тобі листочків натрусив на ганок
І в кошик виноград зібрав давно.
Сьогодні сонця, промінь загубився,
Його ніяк не зможемо найти.
А день, на вітер дуже, дуже злився,
Він заважав йому писать листи.
Усе здував слова такі бажанні,
Що день, подрузі - осені писав.
Він признававсь щоразу у коханні,
А лист завжди в повітрі зависав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)