Осінь несе мене, осінь несе мене
в казку жар-птицю злотаву.
Осінь, співай мені, осінь, співай мені,
я ж поринаю у лаві,
В сонячно-жовтому і фантастичному
листу кружінні у вальсі,
Ляжу я горілиць, лист буде падати
з віт у послідньому танці…
Ліс у мереживі ніжно бурштиновій
кличе на свято прощання –
Осінь несе мене, осінь несе мене,
плаче й сміється в світаннях.
Дар піднебесний з дощами осінніми –
сльози на віях криштальні,
Ця пора року така зачарована –
плинуть калини коралі…
31.08.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2020
автор: Променистий менестрель