Поема
1
Гинуть смартзаводки
згинуть
в смартпроводках
Боже, я ж в Тебе
не крав?
Чого ж Твоя правда —
така солодка!!
Майже що — небо Тобі віддав.
Да!
Що
Тобі кажуть — що
в Тебе борода?
Дай мені вилити людям
в жовтні
Твою небесну солодкість!!
Я ж то життя
в Твоїм небі літав...
Правда та, кажуть, й правда та.
Правду скукожують у
смартдоводках —
я би людям небо подав.
Це ніби купол на змогилену душу
поклав:
а Твоя цільна правда —
солодка!!
Як добра юність! й цю небозвід
обридав. —
Зараз подають на весь зліт патрони —
«Люди, отямтесь! —
ось жовтень — і ви засинаєте —
точно як мої вазони!..»
Хто це від Духа
суть
утягнув,
світ від Бога — в дрібність покрав?
Я ж в Тебе світу не крав?
Цільна Твоя правда —
тільки й солодка
світ любові й добра
візьми моє серце
й тих що по наводках
в проводках
і наддоводках —
Ти у моїм серці —
дай їм небесну Твою солодкість!!
2
Слово Боже засяє
радість фортеці знімає
гради вишні любов бере
гради нижні любов бере
ворота і двері —
усі відчиняє!
ліс шумить
бо Слово збудовує
й Дух —
проникає!..
кліматить? —
кліматить!!
клімат! —
до Бога втрапляє!..
3
майже
сорок п’ять книг
а нема гіркоти
солодко, Боже,
в них дихаєш —
Ти
4
то прости!
мабуть ще нема
в них Небес висоти!
Простоти б!
тож Ти раніше —
мене простив...
5
небом Ти дихаєш
небом хай пишеться:
Усмішка Божа є Ти.
Світ закашлявся! —
серце запрацювало.
Ніби серце світу
простив.
21.10.2020,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович