Ти даруєш мені червоні троянди,
Тримаєш за руку й шепочеш любов,
По стежині пелюсток мене серце знайде,
Знаю колір кохання,колір як кров.
Ти даруєш мені білі троянди,
Кажеш ,що ніжні як моя душа,
Ніжність і сила найкраща команда,
Якщо на дорозі один не лиша.
Ти приносиш мені ромашок від поля ,
І волошок як небо блакитне,
Така ж як і в них моя юна доля,
Всередині ще більше все квітне.
Ти даруєш мені рожеві тюльпани,
Навесні серед співу пташок,
Вони все лікують, замилюють рани ,
Душа так бажала квіток.
Ти приносиш мені дорогі і звичайні,
Та у квітів ціни ж знай нема,
Кожні у собі тримають ті тайни,
І красу що творила сама .
Ти приносиш квіток мені повні обійми,
Та для мене ціннішим є знай,
Милуватись у полі ними живими,
Ти кохай але їх не зривай...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2020
автор: Вікторія Павлюк