[i]Пам’яті [b]Миколи Петренка,[/b] поета-поборника волі і правди, з-під пера якого вийшло понад 120 книжок. Одна з його збірок мала назву [color="#ff0000"][b]«Серцем палаючим»[/b].[/color]
[/i]
Над серцем палаючим тричі свіча засльозиться –
Над серцем палаючим зблисне одвічний вогонь…
Над серцем палаючим зоряно світ змерехтиться
І питиме сяйво із чистих небесних долонь…
Над серцем палаючим, серцем, що повне любові,
Над димом їдким, що офірою йде в небеса -
Розкриється Всесвіт, вбереться у шати шовкові –
Витай, вільна душе!.. Оце тобі, брате, яса!..
Сповняючи правди священні нетлінні обіти,
Даруючи людям із серця живильні слова…
Витай, вільна душе, бо велено душам летіти
Аж ген в високості і там жнивувати жнива…
А що тому серцю із палу, із крові, із жару,
А що тому слову, що рутою з серця зросло –
А вже ж тому серцю палати звіздою в Стожарах,
І слову палати, як рути безсмертне зело!
Над серцем палаючим тричі ще чара проллється
І в небо злетять наче вірші, стрімкі голуби́…
Десь там, із-за хмар, пан Микола у вуса сміється:
–Не думай про вічність…
і світ цей земний возлюби!
23 жовтня 2020.
[i]На фото: Микола Петренко та автор цих рядків на творчому вечорі Ірини Вовк, з нагоди 50-ліття. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Сіроманка