Остання гра вже програна і знову
В рулетці випадає тут зеро…
Крутити? Ні!.. Дослухатися зову,
Прийняти цю поразку і зерно
Печалі, безнадії поступово
Розсіяти у небі між зірок...
Зробити крок, дістати світанкову
Негаснучу зорю і це ярмо
Зірвати назавжди й спопелити
Яскравістю і світочем усе...
Її у груди вкласти та любити,
Освітить серце в темряві осель
І зможе під час відчаю спинити...
У прірву не упасти з гострих скель.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.08.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Володимир Верста