Серед степу вітер віє,
Глянь на північ, південь, схід,
Сонце з неба душу гріє,
Мене осінь золотить...
То нічого, що старію,
Не сумую я за тим,
Що минуло, те не верне,,
Я живу життям новим...
В полі вітер зелен-трави,
І лоскоче, і зрива...
Мої брови хоч злиняли,
Слава Богу,що жива...
На своїм віку зазнала,-
Щастя й лиха повен ківш...
Богу я щодня молюся,
Щоб не стало жити гірш...
Щоб і діти, і онуки,
Жили краще, аніж я,
Щоб минули болі й муки,
Й усміхалися щодня...
Вони ж в мене прехороші,
Працьовиті, як і я...
Дай їм, Боже, життя пишне,
Щастя й радість все життя...
Гарно, гарно серед поля,
Ожива моя душа,
Повернулася додому,
Й написала ось вірша...
Я люблю і степ, і поле,
Жаль, що сил уже нема,
Я б туди щодня ходила,
І щасливою б була...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: геометрія