З рояля літа чорні клавіші птахів
Над полем на дротах розклала осінь.
Ти сам хотів, джиґуне - вітре… Сам хотів,
Щоби вона прикрила чорним косу.
Глухонімі, немовби привиди, сади.
Собі ворожить яблуня-циганка.
Останнього не руш. Ти чуєш? Не кради!
Дивись, як нею крутить лихоманка.
Ми звали теж до себе вітер перемін—
Діждалися ерозії моралі.
Обман і лозунги, із совісті лиш тлін,
А далі що? Що буде з нами далі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Valentyna_S