Холодний дотик осіннього вітру
Їй нагадав слова його останні.
Вони зламали в ній вже віру.
Віру в його ,,віддане кохання."
Плакати, скиглити вона не буде.
Жінка сильна ніколи не плаче.
Осінь мине, час допоможе забути.
І їй ще посміхнеться щастя!
Зможе з серця відпустити, забути.
Далі без нього з надією, вірою жити.
Мабуть, правду говорять люди,
Перш за все, вмій себе любити!
07.10.2020 р.
Світлина із мережі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2020
автор: Zoja