Мої підошви цілував хрусткий сніг.
У вії врізався колючий батіг -
бо міг.
Під віями в урвищі волали скіфи.
Не блакитна рань, не карибські рифи -
мої міфи.
У міфах я зализала твої глибокі рани -
над рифами ти необачно зустрів ранок.
Твій ґанок.
Я прокидалась раніше на чверть години.
Підошвами обіймала сіно та глину.
Пів хвилини.
Ще пів хвилини пари в морозне повітря.
Думки обважніли і дуже далеко до титрів.
Хитро.
Я боса - пройди у моїх черевиках.
Не облишай цієї любові на стиках.
Вона - навіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Дарія Борисович