Ще попіл Чорнобиля стукає в наші серця,
Бо рани глибокі залишили шрами на нім ,
До плачу і суму тривожна історія ця,
Назавжди лиш у спогадах буде для них рідний дім.
Ще стіни будинків тримають на собі злі тіні,
Картина страшна, що живе крок за кроком згубила,
Радіації лихо приходить у сни ще до нині.
Над Чорнобилем небо вкриває все чорні вітрила .
Ще плачуть холодним дощем небеса,
За тими ,хто згинув у ніч на зорі,
Змита чарівна природи краса,
За мить усе зникло у за життя грі.
Ще довго болітиме рідних душа,
Хоча кажуть так,що час нас лікує,
Але таке лихо все ж не полиша ,
Сльози на серці червоним малює .
Ще довго ходитиме слід по землі,
І в душу населенню смуток вселяти,
Рани хоч гояться та все ж у вогні ,
А дим від них довго ще буде палати .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892835
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Вікторія Павлюк