Ми вічність були мерцями,
Нас просто не існувало.
Крутилась планета - мама
І сонце не нам сіяло!
Аж раптом, зродившись в муках,
Прийняли ми естафету,
Від прадідів з ралом й луком,
Що канули в води Лети.
В собі не ховай таланти,
Не бійся, а здійснюй мрії,
Втрачати часу не варто,
Натхненним й життя радіє!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Genyk Lys