Не залишай мені самотність, любий.
Давай удвох журитись і сміятись.
Нехай довкола світ жорстокий, грубий...
Ми почнемо давай його міняти.
Буває, сніг впаде у сад невчасно
і зміняться природи колорити,
а серденько розплачеться нещасне
чи радісно в нових заб'ється ритмах.
І сніг тоді уже не сніг, а радість,
цвіте яскраво білими квітками,
хоч випав у похмурім листопаді,
а дихає весняно над гілками.
Старезний світ. Байдужий, темний, грубий
зуміємо з любов'ю обійняти.
В дощах розчиниться самотність, любий...
Давай удвох журитись і сміятись.
25.02.2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Ніна Трало