Співав про щось вечірній небокрай,
Ріка текла у ніч, кудись додому,
Гасили небеса осінню втому,
І тішив нас глибокий Талалай.
Мов душу, перечитуючи знову,
Нам кожен раз по-іншому було,
То птахами ставали на крило,
То вкотре відкривали рідну мову,
Бо так розкішно восени цвіло,
Ця рідкість на землі, - не горде Слово.
А скрипка у футлярі нічия
Мовчала під чужі пісні розгульні,
Неначе "Безпритульна течія",
Де зовсім недоречне власне "Я",
Де, власне, ми, як небо, безпритульні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2020
автор: Мацикур Володимир