Не зійшлися в житті наші долі,
Кожен ходить по своїй стежині,
Ти неначе волошка у полі,
Я неначе терен при долині.
Ти волошка моя синьоока,
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Мої вітер листочки зриває,
Не листочки ,а цілі листи
Я волошці своїй посилаю,
І я знаю читаєш їх ти.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Коли погляд я твій зустрічаю
Бачу наше кохання взаємне,
Ти страждаєш ,я також страждаю,
Та не хочу кохати таємно.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
Якщо нам не судилось з'єднатись,
По єдиній стежині ходити
Давай кинем насіння у трави,
Нехай разом ростуть наші діти.
Ти волошка моя синьоока
Ти для мене даруночок неба,
Ношу в серці своєму глибоке
І безмежне кохання до тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Малиновый Рай