Дрімають тихо білі хризантеми
Серед пахощів нічного осіннього саду,
Виблискують росами, наче діадеми,
Намилуватись б ними доки не впаду.
Хтозна, чи ще колись побачу цю красу,
Чи знов проведе шлях крізь осінь золотаву,
Не відомо ж скільки днів і ще й часу
Буде серце битись, битись без угаву.
Та сьогодні я іще крокую і живу,
Тому схилюсь перед вічності дарами,
Подякую за чарівну мить і далі поспішу
Назустріч променям, що спочили за горами...
Вікторія Болібрух
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892975
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2020
автор: Вікторія Воля