Зі мною осінь говорила
Казала:
— «Трохи ти чудна!
На себе листя начіпила
І ходиш, мов сумна весна!»
— «Я не сумую, люба осінь,
Я квіти через світ несу,
Позаплітаю в руді коси
Тепла гірського принесу.
Поназбираю дикі трави
Прикраси з них собі зроблю
І на побачення до Сонця
Коханого я полечу».
Заслухалась жовтнева осінь
Із хмар сплела мені вінок,
Зайшла тихенько в моє серце:
їй снились тисячі зірок.
(с) Ольга Баландюх, 24.10.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: Ольга Баландюх