[i]« Не тратьте, куме, сили,
спускайтеся на дно...»[/i]
Поговірка
Усі дурисвіти розумні,
але юрмі усе одно,
що і її пошиє в дурні
непотопаюче лайно.
Лакею все іще здається,
що він у нації кумир –
там, де нема душі і серця,
прохає у Кощія мир.
Куми, свати й колона п'ята
об’єднують свої ряди,
аби Московії пірати
сухими вийшли із води.
А самодура щось лоскоче
іще піарити себе.
Немає А, та дуже хоче
нарешті вимовити, – Бе.
Та як не бачити сьогодні,
чиї заслуги і вина,
що й досі точиться війна?
Стратегія, що діє зовні,
веде надійно до безодні,
якій ніде немає дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: I.Teрен