Ніченька темна, зірка свята
Дивиться з неба, тихо морга,
Хоче сказати святі слова,
Як мати сина з війни чека.
Син після бою в окопі спить,
Садок і мама синові снить...
Сняться і квіти в ріднім садку,
З мамою поруч дівча в вінку...
В дівчини очі синьо цвіли,
Губи шептали: "Прийдеш коли?
Я тут без тебе живу, росту,
І, як і мама, тебе я жду!..
Хай тебе куля там обмина,
Ні, не потрібна нам ця війна,
Оберігає хай дух святий,
Щоб ти вернувся до нас живий!"
Ніченька темна, зірка свята
Спокій хлопчина оберіга...
Молиться мати і те дівча,
Щоб закінчилась швидше війна..
Хочу додати я ще слова,
Вже сьомий рік йде ця війна,
Хоч припинили ніби стрілять,
Ще й відступили знову назад...
А ворог хитрий все наруша,
І час від часу знову стріля...
Є наказ нашим все ж не стрілять,
Як же так можна там воювать?..
Наказ безглуздий президент дав,
З позицій відступити він наказав,
Й стрілять у відповідь заборонив,
Ворогу значить він уступив...
Як же так можна, не зрозуміть,
Що ворогам він дорогу відкрив?
Не зрозумілі дії його,
Ніби все робить людям на зло....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2020
автор: геометрія