Крізь вересневий клекіт журавлів
У вічнім колі простору і часу,
Крізь шелест відмираючих лісів,
Приносить осінь нам свої прикраси.
Її велично-лагідна хода
Чіпляє павутиння на покоси.
Неначе господиня молода,
Багрянцем заквітчала свої коси.
В багряному і жовтому вбранні
Приходить осінь сірими дощами,
Та як же хочеться ще слухати мені
В мажорних звуках літа теплі гами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Микола Нагорний