Поети звуться солов"ями,
бо вони ж, як співаки,
Наповняють світ віршами,
в пори різні і роки...
А вони ж, як і всі люди,
мають біографії...
І не б"ють руками в груди,
й не пишуть монографії...
Звісно, є поети різні,-
здібні і не дуже...
Є відомі й невідомі,
та всі небайдужі...
Є поети про яких
усі люди знають,
вони кращі й люди їх
звісно звеличають...
Є й такі, як ось і я,
майже невідомі,
в їх думках майже в усіх,
писати щось нове...
Такі пишуть лиш про те,
що людей тривожить,
що їх тішить і що гне,
і що біди множить...
І про болі, і про щастя,
про людей і світ...
І про те, що буде краще,
про печаль і сміх...
За нещастям прийде щастя,
це відомо всім...
Все міняється на краще,
як живий є сміх...
Так і пишуть, хто як вміє,
не можуть мовчать...
Вірять тим, хто розуміє
і буде читать...
Хоч не всі їх розуміють,
в тім біди нема...
Не писать вони не вміють,
і світ їх трима...
Поети звуться солов"ями,
в цьому їх буття...
Світ наповнюють піснями,
а в піснях життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: геометрія