Із літечком і я вже попрощалась,
Де вдосталь було сонечка й тепла,
Де я любов’ю вперше причащалась,
І доля надто щедрою була.
Хоча літа вже полудень минули,
І сивина торкнулася чола,
Із головою в осінь я пірнула.
Радію, що в житті цім відбулась.
Немає осені без бабиного літа,
Як не буває весен без тепла.
Своє ж тепло дарую внукам, дітям,
І ця турбота вічна для крила.
26.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893206
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2020
автор: Ганна Верес