Ця осінь не стертих ілюзій…
Ця зустріч — примарний місток…
Минуло… Та все ще ми — друзі...
Надії останній листок…
Із чаші до дна не допито,
Й помислити добре — не гріх:
Удвох як нам переступити
Через недовіри поріг.
Ця осінь згасає нестримно.
І хочеться так, чимскоріш,
Щоб ми — як загублені рими -
Потрапили знову у вірш!
© Володимир Присяжнюк,
29.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Володимир Присяжнюк