Коли твоїй дитині до півста
Й тобі десяток сьомий посміхнувся,
І чисті помисли у тебе, мов кришталь,
Й під пресом літ ледь-ледь уже зігнувся,
Знай: це прекрасна у житті пора,
Хоч паморозь прикрила скроні й коси,
Навколо тебе – рідна дітвора,
І ти за них у Бога ласки просиш.
Цвітуть тоді і зморшки, і уста,
І радість сяє ув очах зірково,
Й думки снують: «А може, й неспроста
Свого ти щастя відшукав підкову!»
І просяться у вірш новий рядки
Про ці нечасті й неповторні миті.
Саме таким подіям завдяки
Жить варто на землі і не втомитись!
9.10.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2020
автор: Ганна Верес