Я комета твоєї чорної порожнечі,
Я лечу в космосі твоєї свідомості,
До Сонця шаленого твого серця,
Крізь пітьму твоєї темної зради,
Я опалена твоїми вчинками-променями,
Я комета.
Я тану в цій порожнечі свідомості,
Прагнучи жару тіла твого сильного,
Я мандрівниця у нескінченності –
Нескінченності почуттів.
Я комета з безодні.
Я хвостата мрійниця
Лечу в галактиці твоїх жадань
По чумацькому шляху твого зерна –
Зерна зірок життя,
З якого проростають світи і системи –
Планет-химер і супутників-привидів.
Я крижина Космосу
Розтоплена твоїми доторками
Розчахнута твоїм шаленством
На місячному ложі буття,
При світлі червоного ока Марса,
Вершниця-амазонка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Емілія Вега