Хато моя, хато,
моє пристанище...
Тут була і радість,
були й видовища...
Звідси виряжала
синочків на службу,
тут їх зустрічала
і раділа дуже...
Тут були й весілля,
зустрічі й розлуки,
сімейні застілля,
радощі і муки...
Тут нині стрічаю
дітей і онуків,
родичів і друзів,
та уже й правнучку...
Хато моя, хато,
в тобі моя сила,
не сумуй благаю,
коли відійду я...
Хато моя, хато,
ти й нині красива,
з тими рушниками,
що матуся шила...
Живу одиноко
вже багато років,
і роблю щоденно
я немало кроків...
Хато моя,хато,
ти ж мені як мати,
доки буду жити,
буду доглядати...
Хато моя, хато,
ти подруга мила,
вже живу одна я,
як голубка сива...
Хато моя, хато,
була й є красива,
в тобі, моя рідна,
я була щаслива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: геометрія