Промінчик пив росу із хризантем.
У ґрунті – веселкове розмаїття,
В очах – печаль, у грудях – біль і щем,
У серці мами пам’ять… на століття.
Картину пекла бачила у снах,
Як степ стогнав, як плакали Карпати,
У темних хмарах одинокий птах
Став ангелом… Осиротіла мати
Шукала квітку сонця на полях
Серед вогню, туману, лихоліття.
Нестерпний пошук був, тернистий шлях,
Та цвіт знайшла, як символ довголіття.
Створила рай із сотень хризантем
З любов’ю, поливала цвіт сльозами.
До сина йшла… під сонцем, під дощем…
Увіковічували пам’ять руки мами.
© Галина Брич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.10.2020
автор: Галина Брич