Одного серпневого ранку я пішов ловити рибу. Сонечко саме почало вмивати свої золотаві щічки у хвилях блакитноокого Дніпра, розсипаючи попід берегом яскраві, сяючі усмішками, промінчики. Я закинув спінінги та вудки, сів на розкладний стілець, та почав чекати на своє рибацьке щастя, насолоджуючись ранковою тишею та Божою красою. Поглянувши праворуч від себе я побачив молоду, невисокого зросту, чорняву, худеньку дівчину, вона була вдягнена у короткі світлі шорти та квітчасту футболку. Незнайомка щойно прийшла на риболовлю та хутко вкладала приготовану вдома їжу в продовгувату, сітчасту годівницю свого спінінгу. Чесно кажучи дівчина не була навіть трішки схожа на справжнього сто кілограмового рибалку, якому дідом-прадідом були подаровані великі червоні щоки, округлої форми, та здоровенні міцні руки, товста шия та об’ємний живіт. До того ж у неї не було головного - у неї не було густих та пишних вусів! А навіть дітям відомо, що вусатий рибалка ловить риби в два, а то й у три рази більше ніж безвусий. Заради збільшення вилову величезних щук та сомів деякі фанати рибацької справи навмисно відрощують собі вуса, схожі на вуса сома і з таким талісманом рибалять цілісіньке літо на мальовничих берегах маленьких та великих річок України, але магічну дію так званих сомових вусів нехай досліджують, вивчають та описують спеціалісти. Саме тому я скептично подивився на дівчину та тихо, так, щоб навіть вітер випадково не доніс до неї мої слова, пробурчав собі під ніс:
- Чим би дитина не бавилася, аби не плакала.
Дівчина, на моє тихе бурмотіння, хвацько закинула свій спінінг у воду, поставила його на триногу, закріпила дзвоник та почала роздивлятися навколо себе. В цей час до мене підійшов мій знайомий і я хвилин п’ять розмовляв з ним. Риба не клювала, тому рибалки зітхали час від часу та ліниво поглядали на своїх сусідів, які розташувалися вздовж берега на чималій відстані один від одного. Минула година. Раптом праворуч від мене несподівано задзвенів дзвоник і я побачив, як дівчина схопила свій спінінг та щосили рвонула його на себе. Миттю металева частина її спінінгу вигнулася дугою! А ліска натягнулася, як струна і почала дзвеніти писклявою нотою - йой!
- Ну нарешті хоч у когось клюнуло! - радісно подумав я і почав спостерігати за діями незнайомки. Було видно, що рибина, яка зачепилася частиною свого рота за замаскований їжею міцний, рибацький гачок була сильною та волелюбною, вона бажала звільнитися з пастки, в яку потрапила, якомога скоріше і не шкодувала для цього своїх сил. Вона шалено прискорювалася, пірнаючи на самісіньке дно річки, то рвучко кидалася праворуч від дівчини, але не отримавши бажаного результату повертала ліворуч від неї. Рибина повторювала свої відчайдушні спроби для того, щоб звільнитися знову і знову, і тому, і спінінг, і дівчину хитало та сіпало так, як осінній вітер під час бурі хитає у чистому полі високі тополі. Хвилин п’ятнадцять рибина запекло боролася за своє життя, намагаючись звільнитися, а потім втомилася, послабила свій натиск та майже припинила свою боротьбу. Натяг ліски зменшився і через деякий час рибина, нарешті, дозволила рибалці без великих зусиль підтягнути себе ближче до берега. То був величезний, темний сом! З допомогою підсаки дівчина витягла його з води, відчепила гачок та почала підійматися похилими бетонними плитами на гору, адже там, на горі, вона залишила свої речі. В цей час сом, а треба сказати, що сом для захисту свого тіла у воді вкривається якимось слизом і втримати його, навіть сто кілограмовому рибалці з пишними вусами буває дуже важко. Так ось, якимось чином цей сом вислизнув з її рук та впав на берегову, похилу, бетонну плиту. Дівчина не роздумуючи ні секунди стрибнула на нього верхи та обхопила його руками та ногами так, як обхоплюють один одного борці під час фінальних змагань з боротьби. Але борці кидають та совають один одного на м’яких матах, а під дівчиною були похилі та закам’янілі бетонні плити, та якийсь слизький, холодний супротивник. Вона лежала на сомі так, як малі діти зимою лягають животом на свої санчата, а сом під нею намагався зігнутися літерою “с”, він щосили бив її своїм товстим хвостом по ногах та, можна сказати діставав і до спини. Під час цієї короткої але виснажливої боротьби бетонна плита під ними вкрилася вологим слизом, і дівчина разом з сомом почала повільно сунутися схилом вниз до води. Треба рятувати і дівчину, і сома! - швидко промайнула в моїй голові думка і я миттєво підхопився, і побіг допомагати дівчині. Але маленька, худенька незнайомка приборкала рибину ще до того, як я встиг добігти до неї, вона піднялася на ноги та тримала свою здобич за зябра. Свої коліна та лікті вона розідрала сповзаючи разом з сомом похилою, бетонною плитою і вони добряче почервоніли від крові. Побачивши кров я заметушився і вже не знав за що мені в першу чергу хапатися. Я побіг та приніс теплого чаю, який залишився у мене в термосі, щоб промити їй рани, потім побіг за зеленкою, сірниками та ватою. Ірина, а саме так звали чорняву незнайомку, тільки болісно всміхалася мені, але жодної сльозинки в її щасливому погляді того дня я не побачив. Ірина сама промила собі рани теплим чаєм та замазала їх зеленкою, потім вона не поспішаючи зібрала свої речі, закинула собі сома на спину і шкутильгаючи пішла додому.
- У такої жінки нічого з рук не вирвеш, навіть не сподівайся! - захоплено сказав про Ірину мій знайомий. Він довго дивився на дівчину, яка поволі віддалялася від нас, а потім пішов до своїх вудок ловити рибу. Всі інші рибалки, яким довелося бачити боротьбу Ірини з сомом, непомітно покусували свої губи та з повагою дивилися на невисоку, худеньку дівчину, яка ходою втомленого переможця не поспішаючи несла додому свій важкий рибацький трофей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893607
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Ерох2