мене не було, а тепер я чекаю на тебе.
не було, бо я не хотів
дивитися, як ти складаєш речі.
як мені боляче! господи, що робити?
я думав, вона буде мені дружиною.
дні минають повільно й однаково: ти пішла.
скільки вже їх минуло? багато, ой, так багато!
я лиш сиджу та чекаю. я знаю, ти вже не прийдеш,
та кожен наступний день – як цвях, забитий у серце.
ти казала, що любиш, – казала, любитимеш завжди.
я вірив, бо я почував до тебе те саме.
що тепер? ти сказала останні слова прощання. –
ні, я не можу повірити! ти ж мені не брехала!
все раптово змінилося, і моє сонце згасло.
нескінченне страждання! краще б я захворів
на смертельну страшну хворобу: тоді б мене лікували.
краще б ти мене вбила! я не знав би, що ти пішла,
я мріяв би в смерті, що досі живу, й ти зі мною.
натомість я мрію, що я вже помер:
моє життя – порожнеча
she's gone, black sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=F7lRBM2U3nc
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Bohuta_Julian