Де ж ця осінь?— вона у туманах захована,
У повітряній свіжості, в терпкості трав,
У притихлім незвично пташиному гомоні,
В незагнуздано-впертих шалених вітрах.
Вона різна така, і така особлива,
Ще й так схожа на наше глибинне єство —
То різка, то холодна, то ніжно-зваблива,
Осінь — тиха печаль, і життя торжество.
Вона всюди присутня — і зримо, й незримо:
У кашкетах хмарин і у шапках грибів,
У столітніх дубах, що немов херувими,
Оглядають свій ліс в ностальгічній журбі.
Де ж ця осінь невтомна?— кипить у роботі:
Різнобарв’я пряде та дощі проливні.
Вона — в нотках тепла, в павутиннім польоті.
Осінь долю ворожить — тобі та мені!
© Володимир Присяжнюк
29.10.2020
#лірика #віршіпроприроду #Карпати #віршіпроосінь #осінь #ПоезіяВолодимираПрисяжнюка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2020
автор: Володимир Присяжнюк