[i]У нас один на двох з тобою дощ…
І тільки ми у ньому чуємо ці ноти,
На жаль, від нього не існує антидоту,
І хай весь світ сьогодні буде проти,
Та бродить спогад змоклий поміж площ.[/i]
Бруківка і скрипаль-аристократ
Сумну мелодію підтримують глибинну:
В негоду струни рвуть розбурхані краплини
Із віртуозом в спалаху єдинім,
Змивають біль від незбагненних втрат…
[i]Від хвилювання голос пересох –
Я відчуваю, через сотні кілометрів
Під парасолею, в улюбленому светрі,
Ти згадуєш приховано-секретне –
В цей особливий дощ… ми знов удвох.[/i]
... і пахне спогадом в руках гарячий чай,
думки обпалюють... удвох нас обпікають...
Вдаряють краплі з силою нагая,
а ми в обіймах неземного раю -
Ти грай, скрипалю, якнайдовше грай...
(Фото Едуарда Гордєєва "Дощ".)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2020
автор: Білоозерянська Чайка