Сонце заломлює руки —
Хмара біжить навпростець,
А навздогін чути звуки —
Хлеще її вітерець.
Щось бубонить надвечір’я —
Світло згубило від дня.
Тихо прийде на подвір’я
Осінь, як літу рідня.
Перефарбує листочки
В лисячий колір — краса!
Перетанцює таночки
І полетить в небеса.
Зірка зірвалась у висі —
Губить у леті вогонь,
Гори замріяні, лисі,
Небо спиваюсь з долонь.
Місяць чекає на нічку,
Щоб засіяти вгорі.
Доки роситься травичка,
В мандри зібрались вугрі —
Аж у Саргасові води,
Щоби продовжити рід.
Чайок звучать хороводи…
В просторі — кожного слід. 7/10/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893802
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: Lana P.