Ой, як же гарно бути дома,
Все в ньому рідне і своє,
І хоч нема більше нікого,
Я долі дякую й за це...
Тут рідним духом завжди пахне,
І своя правда тут живе,
Навіть коли погода плаче,
Свій дім розради додає...
Будинок мій, як у віночку,
Усе у ньому доладу,
Як у вишневому садочку,
Хоч я й одна в ньому живу...
Сумно мені рідко буває,
Є телевізор й інтернет,
Працюю і пишу, й читаю,
Щоб не ослаб мій інтелект...
У мене котик є руденький,
Є і собака у дворі,
І від сусідів цікавенькі,
Чую я звуки чарівні...
Чи то загавкає собака,
Чи занявчать чогось коти,
Моє подвір"я не загата,
Звуки пливуть сюди - туди...
І у будинку, й на подвір"ї,
Моя тут правда і життя,
І чарівних моїх сусідів,
Чую я їх серцебиття...
Я все з любов"ю доглядаю,
Роботи завжди вистача...
Дітей й онуків виглядаю,
Печу пиріг, чи й калача...
Ой, як же гарно бути дома,
Город, подвір"я і садок,
І не долає мене втома,
І не звільняє від думок...
Думки мої пливуть щомиті,
Про моїх внуків і дітей,
Вони цікаві й розмаїті,
Любові сповненні й ідей...
Я намагаюся щоденно,
Їх записати у рядки,
Чи то святково, чи буденно,
Їх занотовую таки...
Отак з"явлюються і вірші,
Оди, казки, а то й пісні,
Бува короткі, бува й довші,
Та всі від серця і душі...
Ви ж не судіть мене суворо,
Мої шановні читачі ,
Як зміни є щодень в погоді,
Так в мене осінь у душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2020
автор: геометрія