Прилітай моя пташко, не спи.
Відігрій ці замерзлі долоні
Тихо душу теплом просвіти,
І залиш у своєму полоні.
Листям душу обпік листопад
Грає багрянцем ,ріки ясніють
Що нас жде?Все тепер наугад
Від незнаності душі німіють.
Так,є осінь чарівна й легка,
Наче дівчина сонцю радіє,
Сипле іноді сльози зрідка,
Посила нам надії і мрії.
Вслід за нею зима вже спішить
Наречена у білому вбранні,
Чи зупиню я час той на мить?
Чи застигну в п'янкому чеканні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.11.2020
автор: medveduk